Как ни странно, не комми и вообще не "левые"

Вот, например:
Мы гордимся общественным строем…»
(Эльдар Рязанов)
„Що б там не казали, у більшості людей, що живуть та працюють в Україні, вже досить давно не виникає сумніву в тому, що вона є і повинна залишатися незалежною. Кажу це й з власного досвіду. Я сам росіянин, народився та досить довго жив у Росії. Я люблю свою батьківщину, але для мене вже просто дико звучать слова про те, що Україна, Росія та Білорусь повинні об’єднатися в одну державу. І справа навіть не в тому, хочу я цього чи ні, а в тому, що я не розглядаю цю можливість як реальну, як проект, якій дійсно може бути реалізований. І це, повторюю, при тому, що я росіянин і народився в Росії (до того ж, ще й за часів СРСР). Що ж вже казати про тих людей, які народилися та вирослі в Україні, особливо молодих. Розмови про те, що Україна має поступитися своєю незалежністю – це сьогодні «удел» маргіналів, людей, які втратили зв’язок з реальністю”.
Очень откровенно, а главное – точно: не важно свое мнение, важно – реально это или нет. Но если бы это было реально, то его (автора) мнение опять-таки было бы не важно. Человек заранее готов быть холуем, приспособленцем, главное – в общем строю, чтоб не стать «маргиналом».
Для автора этого опуса прозвучало бы дикостью, что люди порою идут на жертвы ради принципов, борются за правду, терпят лишения и непризнание общества. Беспринципность – вот суть концепции автора. Бытие определяет сознание, только и всего. Иногда говорят жестче: если человеку все время говорить, что он свинья – рано или поздно он захрюкает.
Каким образом бывшие преподаватели истории КПСС умудрились в 1991 году стать ярыми националистами? Старший преподаватель философии из Сумм мне объяснил это самым простым и доходчивым образом: ПОТОМУ ЧТО КОНЦЕПЦИЯ ИЗМЕНИЛАСЬ.
Дальше разбор здесь:
dd.net.ua/index.phtml?action=view&art_id=1103
Анонимные каменты разрешены.